Перші 5 днів захворювання – оплачуються підприємством,
Починаючи з 6-го і надалі - Фондом соціального страхування України у розмірі:
- 50 % середньої заробітної плати - якщо страховий стаж до 3-х років;
- 60 % середньої заробітної плати - якщо страховий стаж 3 - 5 років;
- 70 % середньої заробітної плати - якщо страховий стаж 5 - 8 років;
- 100 % середньої заробітної плати - якщо страховий стаж понад 8 років або якщо особа відноситься до категорій відповідно до пункту 1 ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
- 50 % середньої заробітної плати - якщо особа перебувала у закладах охорони
здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів,
спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, (за винятком медичних працівників)
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі
матеріального забезпечення разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним
випадком на виробництві;
2) необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з
першого дня але не більш як за 14 календарних днів (крім стаціонарного лікування, де допомога
оплачується за весь час перебування дитини у відділенні);
3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14
років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у
виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш
як за 7 календарних днів.
4) догляду за дитиною віком до 3 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі
хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним
наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню
коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;
7) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу,
нижчеоплачувану роботу (допомога надається з першого дня і не більше 2 місяців);
8) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
9) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених
захворювань і травм.
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею
кримінального правопорушення;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших
обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися
внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати,
творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
2. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності
порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у
призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи
медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення
порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій
непрацездатності.